ironfern @ docs ~/math/grade-9/combinatorics/mathematical-induction $

Метод математичної індукції

Вивчаючи навколишній світ, нам часто доводиться на підставі результатів спостережень і дослідів робити висновки. Загальні висновки, отримані на підставі вивчення окремих випадків, називають індуктивними, а сам метод таких міркувань — індуктивним методом або індукцією (від латин. inductio — наведення).

Наприклад, задовго до відкриття законів руху Землі люди зробили висновок, що Сонце вранці встає на сході, а ввечері зникає за обрієм на заході. Цей висновок є індуктивним: адже він базувався лише на спостереженнях.

Звісно, за допомогою індукції не завжди можна отримати правильні висновки. Незважаючи на необхідність ставитися до індуктивних висновків із певним ступенем недовіри, індуктивний метод знаходить широке застосування в математиці.

Індуктивні припущення

Розглянемо два приклади.

Приклад — Сума непарних чисел

Умова. Спробуємо підмітити закономірність у «поведінці» сум nn перших непарних натуральних чисел. Позначимо символом SnS_n суму nn перших непарних чисел.

Розв’язання.

S1=1=1;S2=1+3=4;S3=1+3+5=9;S_1 = 1 = 1;\quad S_2 = 1 + 3 = 4;\quad S_3 = 1 + 3 + 5 = 9;S4=1+3+5+7=16;S5=1+3+5+7+9=25.S_4 = 1 + 3 + 5 + 7 = 16;\quad S_5 = 1 + 3 + 5 + 7 + 9 = 25.

Числа 1, 4, 9, 16, 25 — квадрати послідовних натуральних чисел. Тепер можна зробити таке припущення (індуктивний висновок): для будь-якого натурального nn

Sn=n2.S_n = n^2.
Приклад — Многочлен f(n) = n² - n + 41

Умова. Розглянемо значення многочлена f(n)=n2n+41f(n) = n^2 - n + 41 при значеннях nn, які дорівнюють 1, 2, 3, 4, 5.

Розв’язання.

f(1)=41f(1) = 41 — просте число; f(2)=43f(2) = 43 — просте число; f(3)=47f(3) = 47 — просте число; f(4)=53f(4) = 53 — просте число; f(5)=61f(5) = 61 — просте число.

Можна зробити припущення: для будь-якого натурального nn значення виразу f(n)f(n) є простим числом. Однак це припущення хибне: f(41)=41241+41=412f(41) = 41^2 - 41 + 41 = 41^2 — складене число.

Примітка — Індуктивні висновки

Два наведених припущення є лише гіпотезами, які належить або довести, або спростувати. Спростувати гіпотезу можна контрприкладом, але приєднання до суми чергового непарного доданка не призведе до доведення гіпотези: скільки б сум ми не обчислили, неможливо гарантувати, що серед нескінченної кількості сум, що залишаються, не трапиться така, для якої рівність не виконується.

Метод математичної індукції

Розглянутий метод доведення називають методом математичної індукції. У загальному вигляді його можна описати так.

Нехай потрібно довести, що деяке твердження є правильним для будь-якого натурального значення nn.

Теорема — Метод математичної індукції

Доведення факту методом математичної індукції складається з двох частин (теорем):

  1. База індукції: доводять (перевіряють) справедливість твердження для n=1n = 1.
  2. Індуктивний перехід: роблять припущення, що твердження є правильним для n=kn = k, і на підставі цього доводять, що воно є правильним для n=k+1n = k + 1.

Кожний із цих двох етапів важливий. Вище ми переконалися, що твердження може бути правильним у цілій низці окремих випадків, але неправильним у цілому.

Примітка — Важливість бази індукції

Було б помилковим вважати, що доведення теореми «база індукції» є менш суттєвим. Покажемо, як, користуючись лише теоремою «індуктивний перехід», можна, наприклад, «довести», що при будь-якому натуральному nn число 2n+12n + 1 є парним. Нехай це правильно при n=kn = k, тобто 2k+12k + 1 є парним. Тоді 2(k+1)+1=(2k+1)+22(k+1) + 1 = (2k+1) + 2. Сума двох парних чисел — число парне. Отже, ми довели теорему «індуктивний перехід», але при цьому не виявили, що теорема «база індукції» є неправильною (при n=1n = 1 число 21+1=32 \cdot 1 + 1 = 3 є непарним).

Приклади доведень

Приклад 1 — Сума дробів

Умова. Виведіть формулу для обчислення значення суми

113+735++2n21(2n1)(2n+1),де nN.\frac{1}{1 \cdot 3} + \frac{7}{3 \cdot 5} + \ldots + \frac{2n^2 - 1}{(2n-1)(2n+1)}, \quad \text{де } n \in \mathbb{N}.

Розв’язання. Для n=1n = 1: S1=113=13S_1 = \dfrac{1}{1 \cdot 3} = \dfrac{1}{3}.

Для n=2n = 2: S2=113+735=45S_2 = \dfrac{1}{1 \cdot 3} + \dfrac{7}{3 \cdot 5} = \dfrac{4}{5}.

Для n=3n = 3: S3=113+735+1757=97S_3 = \dfrac{1}{1 \cdot 3} + \dfrac{7}{3 \cdot 5} + \dfrac{17}{5 \cdot 7} = \dfrac{9}{7}.

Для n=4n = 4: S4=113+735+1757+3179=169S_4 = \dfrac{1}{1 \cdot 3} + \dfrac{7}{3 \cdot 5} + \dfrac{17}{5 \cdot 7} + \dfrac{31}{7 \cdot 9} = \dfrac{16}{9}.

Тепер можна зробити таке припущення: для всіх nNn \in \mathbb{N} виконується рівність

Sn=n22n+1.S_n = \frac{n^2}{2n+1}.

Доведемо цю гіпотезу методом математичної індукції. Вище ми перевірили справедливість формули для n=1n = 1, тим самим довели теорему «база індукції».

Нехай формула є правильною при n=kn = k, тобто Sk=k22k+1S_k = \dfrac{k^2}{2k+1}.

Маємо:

Sk+1=Sk+2(k+1)21(2k+1)(2k+3)=k22k+1+2k2+4k+1(2k+1)(2k+3)=(k+1)22k+3=(k+1)22(k+1)+1.S_{k+1} = S_k + \frac{2(k+1)^2 - 1}{(2k+1)(2k+3)} = \frac{k^2}{2k+1} + \frac{2k^2 + 4k + 1}{(2k+1)(2k+3)} = \frac{(k+1)^2}{2k+3} = \frac{(k+1)^2}{2(k+1)+1}.

Отже, формула є правильною і при n=k+1n = k + 1.

Відповідь: Sn=n22n+1S_n = \dfrac{n^2}{2n+1}.

Приклад 2 — Сума перших n натуральних чисел

Умова. Доведіть, що 1+2+3++n=n(n+1)21 + 2 + 3 + \ldots + n = \dfrac{n(n+1)}{2}, де nNn \in \mathbb{N}.

Розв’язання. Користуючись методом математичної індукції, доведіть цю рівність самостійно.

Приклад 3 — Сума кубів

Умова. Виведіть формулу для обчислення суми 13+23+33++n31^3 + 2^3 + 3^3 + \ldots + n^3, де nNn \in \mathbb{N}.

Розв’язання. Для n=1n = 1: S1=13=1S_1 = 1^3 = 1.

Для n=2n = 2: S2=13+23=9=(1+2)2S_2 = 1^3 + 2^3 = 9 = (1 + 2)^2.

Для n=3n = 3: S3=13+23+33=36=62=(1+2+3)2S_3 = 1^3 + 2^3 + 3^3 = 36 = 6^2 = (1 + 2 + 3)^2.

Для n=4n = 4: S4=13+23+33+43=100=102=(1+2+3+4)2S_4 = 1^3 + 2^3 + 3^3 + 4^3 = 100 = 10^2 = (1 + 2 + 3 + 4)^2.

Ураховуючи приклад 2, гіпотезу можна записати в такій формі:

Sn=(n(n+1)2)2.S_n = \left(\frac{n(n+1)}{2}\right)^2.

Справедливість цієї формули при n=1n = 1 було встановлено вище.

Нехай формула є правильною при n=kn = k, тобто Sk=(k(k+1)2)2S_k = \left(\dfrac{k(k+1)}{2}\right)^2.

Маємо:

Sk+1=13+23+33++k3+(k+1)3=(k(k+1)2)2+(k+1)3=S_{k+1} = 1^3 + 2^3 + 3^3 + \ldots + k^3 + (k+1)^3 = \left(\frac{k(k+1)}{2}\right)^2 + (k+1)^3 ==(k+1)2(k24+k+1)=(k+1)2(k+2)24=((k+1)(k+2)2)2.= (k+1)^2\left(\frac{k^2}{4} + k + 1\right) = (k+1)^2 \cdot \frac{(k+2)^2}{4} = \left(\frac{(k+1)(k+2)}{2}\right)^2.

Отже, формула є правильною при n=k+1n = k + 1.

Відповідь: 13+23++n3=(n(n+1)2)21^3 + 2^3 + \ldots + n^3 = \left(\dfrac{n(n+1)}{2}\right)^2.

Приклад 4 — Подільність на 4

Умова. Доведіть, що для будь-якого nNn \in \mathbb{N} значення виразу 5n3n+2n5^n - 3^n + 2n кратне 4.

Розв’язання. При n=1n = 1 отримуємо: 5131+21=45^1 - 3^1 + 2 \cdot 1 = 4. Оскільки 444 \mathrel{\vdots} 4, то теорему «база індукції» доведено.

Нехай при n=kn = k твердження є правильним, тобто (5k3k+2k)4(5^k - 3^k + 2k) \mathrel{\vdots} 4.

Доведемо, що тоді це твердження є правильним при n=k+1n = k + 1, тобто

(5k+13k+1+2(k+1))4.(5^{k+1} - 3^{k+1} + 2(k+1)) \mathrel{\vdots} 4.

Для доведення достатньо показати, що різниця (5k+13k+1+2k+2)(5k3k+2k)(5^{k+1} - 3^{k+1} + 2k + 2) - (5^k - 3^k + 2k) кратна 4.

Перепишемо цю різницю так:

5k(51)3k(31)+2=45k2(3k1).5^k(5-1) - 3^k(3-1) + 2 = 4 \cdot 5^k - 2(3^k - 1).

Оскільки (3k1)2(3^k - 1) \mathrel{\vdots} 2, то значення отриманого виразу кратне 4.

Отже, твердження, що доводиться, є правильним.

Приклад 5 — Нерівність Бернуллі

Умова. Доведіть нерівність (нерівність Бернуллі):

(1+x)n1+nx,де nN,  x>1.(1 + x)^n \geqslant 1 + nx, \quad \text{де } n \in \mathbb{N}, \; x > -1.

Розв’язання. При n=1n = 1 маємо правильну нерівність 1+x1+x1 + x \geqslant 1 + x.

Нехай нерівність, що доводиться, є правильною при n=kn = k, тобто (1+x)k1+kx(1 + x)^k \geqslant 1 + kx, kNk \in \mathbb{N}. Оскільки 1+x>01 + x > 0, то (1+x)k+1(1+kx)(1+x)(1 + x)^{k+1} \geqslant (1 + kx)(1 + x).

Маємо: (1+kx)(1+x)=1+(k+1)x+kx21+(k+1)x(1 + kx)(1 + x) = 1 + (k+1)x + kx^2 \geqslant 1 + (k+1)x.

Звідси (1+x)k+11+(k+1)x(1 + x)^{k+1} \geqslant 1 + (k+1)x.

Отже, припустивши, що нерівність, яка доводиться, є правильною при n=kn = k, ми довели її справедливість при n=k+1n = k + 1. Теореми «база індукції» та «індуктивний перехід» доведено. Таким чином, нерівність, що доводиться, є правильною.

Індукція з іншим базовим значенням та кроком

Метод математичної індукції використовують і в тих випадках, коли потрібно довести твердження, правильне для всіх натуральних nn таких, що nn0n \geqslant n_0, де n0Nn_0 \in \mathbb{N}, n0>1n_0 > 1. У цьому разі теорему «база індукції» доводять (перевіряють) для n=n0n = n_0.

Також можлива індукція з кроком 2: у теоремі «база індукції» доводиться (перевіряється) справедливість твердження при n=1n = 1 і n=2n = 2. Теорема «індуктивний перехід» має таку структуру: роблять припущення, що твердження є правильним для n=kn = k, а далі доводять, що воно є правильним для n=k+2n = k + 2.

Вправа — Доведіть методом математичної індукції
  1. Доведіть, що при будь-якому натуральному nn виконується рівність: 12+22+32++n2=n(n+1)(2n+1)61^2 + 2^2 + 3^2 + \ldots + n^2 = \dfrac{n(n+1)(2n+1)}{6}.

  2. Доведіть нерівність 2n>2n+12^n > 2n + 1, де nNn \in \mathbb{N}, n3n \geqslant 3.

  3. Доведіть, що для будь-якого натурального nn значення виразу (5n3n+2n)(5^n - 3^n + 2n) кратне 4.